Україна давно поставляє зброю Грузії і, як самостійна держава, за міжнародним законодавством має на це право. Але якщо бойовий конфлікт на місці розгоратиметься – права такого вже не буде. Моє особисте до цього ставлення: Грузія знаходиться в конфлікті з Росією і поставляти туди сьогодні зброю – це все одно, що дратувати гусаків. З погляду дипломатії і національної безпеки, Україні швидше слід було б почати вести переговори з обома державами, а не втручатися в озброєне протистояння між ними, виторговуючи для себе якісь дивіденди. Одним словом, ми пішли по найгіршому шляху для України – стали на одну із сторін конфлікту.

Я думаю, не секрет, що між Україною і Грузією існують контракти щодо постачання зброї. Ще зовсім недавно це було навіть предметом відкритих інформаційних паблісіті з боку міністерства оборони, уряду. Йдеться про постачаннях важкої техніки на модернізацію грузинської армії. Україна підтримувала ініціативу Грузії з приводу створення спільних озброєнь у рамках ГУАМ. І передбачалося, що мілітарним ядром таких ажурних тем могла б стати Україна, тому що вона володіє найбільш «просунутою армією» і краще технічно оснащена. Поки ситуацію стримало тільки те, що у рамках ГУАМ рішення можуть прийматися тільки на консенсусній основі, а крім Грузії, України і учасників ГУАМ ніхто не підтримав цю ініціативу. У протилежному ж випадку, у разі реалізації ідеї, ГУАМ стала б детонатором нових геополітичних і навіть військових конфліктів у регіоні, особливо, враховуючи ситуацію на Кавказі.

Але у нинішній ситуації ми не можемо давати адекватних оцінок тому, що відбувається у Грузії і зокрема в Абхазії, тому що ні в плані військової підтримки, ні в плані політичної підтримки ми не маємо достатньо інформації. І зверніть увагу, офіційне українське керівництво взагалі мовчить. Тому мені складно судити, чи дійсно у цьому конфлікті беруть участь снайперські гвинтівки українського походження, але можу констатувати той факт, що у України й Грузії, дійсно, існували «військові» контракти.

На рівні великої ідеологічної війни Україна справді опинилася на боці Грузії, і зараз заяви російських політиків про те, що Україна, якщо не прямо, то побічно, пов'язана з підтримкою нового спалаху конфлікту, на жаль, мають підстави.

Само по собі втягування України у кавказький конфлікт є елементом великої гри. На жаль, українські політики грають в неї або як сліпі котенята, або як свідомі контрагенти. І перше, і друге визначення принижує. Роль, яка вибрана зараз нашим чинним керівництвом, роль «нової Європи проти Євразії», - згубна. Це, дійсно, згубний шлях, який може дуже дорого коштувати як для економіки України, так і для її безпеки.

Я не знаю, поставляла Україна зброю до Грузії чи ні, але думаю, що вона має на це право. Тим більше, це не заборонено міжнародними законами. Що стосується того, треба поставляти чи ні, – звичайно, треба! У нас не так багато джерел поповнення валюти, і чим більше Україна продаватиме зброї, яка накопичилася з 45-го року, тим спокійніше буде в країні. Нас не стосується, як надалі вона використовується і що там твориться з тією країною, куди вона надходить. Я вважаю, що продаж зброї - це нормальна частина міжнародної торгівлі. Україна ще багато що могла б зробити у цьому напрямі, але не робить.

А скандали такого роду будуть завжди. Тим більше, якщо зброя поставляється у гарячі точки або у межуючи з великими державами країни. Нічого страшного у цьому не нема – це бізнес. Головне, щоб отримані гроші не йшли за територію України, а йшли до бюджету.

Я не знаю напевно, поставляла чи не поставляла зброю Україна, але аргументи нашого міністра оборони я, чесно кажучи, не зрозумів. Дійсно, нема міжнародних заборон, але є міжнародна практика утримуватися від поставок озброєнь у регіони, потенційно небезпечні збройними сутичками. Це справа кожної конкретної країни – якщо вона вважає себе вправі посилювати там воєнне протистояння, вона посилає туди зброю. Українська влада, на мій погляд, вважає, що чим більше зброї в Грузії, тим більше проблем у Росії, тим краще для української влади. І я, загалом, не здивуюся, якщо Україна насправді поставляє зброю не тільки грузинам, але і абхазцям, але про це вже мало хто знає.

Я думаю, що це цілком свідома політика зі створення проблем для росіян, що намагається робити сьогоднішня влада в особі Президента, міністерства закордонних справ, ну і, можливо, міністерства оборони. І раз вже пригадали міністра оборони, до якого я завжди ставився з повагою, то, користуючись нагодою, пораджу йому прочитати Конституцію хоч би один раз. Тоді б він не став говорити, що для того, щоб продовжити термін перебування Чорноморського флоту, потрібно вносити зміни до Конституції. Насправді ніяких змін вносити не треба, досить просто у 2016 році не заявляти про те, що це, виявляється, проблемне місто. Але це так – відступ від теми, раз уже ми його пригадали у зв'язку з його нечітким коментарем щодо зброї… У тому, що продавати зброю право маємо, - сумнівів нема. Але Україна грає зараз негативну роль на Кавказі, будучи, по суті, інструментом, який підвищує напруженість, і я думаю, що навряд чи це колись зіграє їй в плюс.

Наразі такі питання не у моїй компетентності, але, на мій погляд, оскільки Грузія на сьогоднішній день практично знаходиться у зоні конфлікту, слід утриматися від постачань туди зброї, щоб не спровокувати неприємні для України дії.