Коли ми щомісячно починаємо критикувати або хвалити – це не професійний підхід. Я вважаю, що треба бути об'єктивними, а не політизувати цей процес. Юлія Володимирівна прагне, щоб інфляція цього року була менша, ніж інфляція 2007 (16,6%), тому що це політичний аргумент: мовляв, ми працюємо краще, ніж уряд Януковича. Вона пробує адміністративними шляхами витягнути цей показник, знищуючи економіку. Ось скажемо, наприклад, вимушуючи продавати щось за нижчими цінами. Або залякувати тим, що «якщо не продасте, ми вам ПДВ не віддамо». На все є міра речей і добиватися чого-небудь за будь-яку ціну абсурдно і неправильно.

Що стосується сезонності: порівнювати з минулим роком навряд чи потрібно. Торішній серпень-вересень – це час виборчої кампанії, а ви пам'ятаєте, що під вибори, дійсно, був нерегульований потік грошової маси. Тому я думаю, якщо і порівнювати, то раніші роки. І, дійсно, можна переконатися, що й тоді була дефляція. А наскільки сьогодні ситуація покращена діями уряду? Я б сказав, не дуже, оскільки ми маємо невеликий показник – всього 0,5%.

До осені, на жаль, інфляція збільшиться. Причинами можуть стати продовольча й енергетична кризи, подорожчання металу. Це може бути пов'язано і з підвищенням ціни на газ. Але не треба битися за ціни – це не самоціль. Треба битися за реальний рівень життя, реальні доходи. А реальні доходи – це фактичний дохід мінус інфляція. Якщо рівень реального доходу сьогодні вищий, ніж у попередньому році, значить, це кращий уряд. Ніхто не бореться за зниження цін, крім комуністів - Кастро, Сталін демонстрували таку майстерність. Треба боротися за стабілізацію ціни і компенсацію прибутковості кожного жителя, збільшення цієї ціни і щоб прибутковість росла більшими темпами.

Зрозуміло, що це сезонний чинник. Люди почали витрачати гроші на «послуги літа» - морозиво, напої, відпочинок, поїздки, транспортні послуги і так далі. Тобто з'явилася додаткова «товарна каса». А з боку уряду практично ніяких дій. Ціни на продукти харчування і бензин не знижуються – тепер ще підвищуватимуться ціни на газ. Тому заява прем'єра про те, що липнева дефляція – заслуга Кабміну, звичайно, неправильна.

На мій погляд, уряду слід було б більше уваги приділити і прикласти зусиль для того, щоб ціни на газ були найнижчими. Я, звичайно, не думаю, що його почнуть продавати населенню за пониженою ціною. Але вважаю, що уряд у змозі знайти кошти для компенсації населенню підвищення ціни на газ. Зараз ми практично знаходимося на порозі нового зростання тарифів. Уряд говорить про те, що люди від цього не постраждають, що будуть збільшені суми субсидій, маючи на увазі, що на це буде виділено більше грошей. Але, насправді, адже сьогодні дуже багато хто не може оформити субсидію. Таке відбувається тому, що значна частина населення України працює «в тіні», без трудових книжок, не реєструється в центрах зайнятості. І сім'я, в якій є така людина, вже не зможе оформити субсидію, тому що не зможе довести який достаток у сім'ї. Це ж стосується і землевласників – наявність земельної ділянки позбавляє їхнього права на субсидію. Так уряду потрібно подивитися на реальний стан справ в країні. І, найголовніше, почати допомагати людям.

Трагедія на заході Україні навряд чи може спровокувати додатковий інфляційний виток. Виділені з бюджету 4 млрд. гривень - це гроші, необхідні на відновлення житла і придбання предметів першої необхідності, тому я не думаю, що вони стануть якимсь додатковим штрихом до інфляції.

Швидше за все, це сезонний чинник. Якщо дивитися середньострокову динаміку, а не брати випадкові роки чи місяці, як це, на жаль, люблять робити політики, можна побачити, що в літні місяці – порівняно з осінньо-зимовим періодом - спостерігається досить значне зниження цін. Тому я б не став перебільшувати значення того факту, що це такі ось великі заслуги уряду. До речі, зверніть увагу, що цікаво: представники міністерства економіки, серед яких багато тих, хто пройшов через наукові школи, – це й професори, й доктори – дуже спокійно і обережно коментують подібні заяви. Тому що розуміють: коментарі до відхилень по короткостроковому періоду можуть виглядати не кваліфіковано. Потрібно дивитися не один-два випадкових місяці, а хоч би деяку динаміку і наявність якихось успіхів. Але знову ж таки: говорити про успіх у боротьбі з інфляцією слід критично, тому що індекс споживчих цін значно знизився, а індекс цін виробників продовжує рости достатньо високими темпами. І це, звичайно, не дає права говорити про стабілізацію, тому що так чи інакше індекси цін виробників – по нашій історії - упродовж трьох-восьми місяців, залежно від галузі, перекочуються у більшому чи меншому ступені на споживчі ринки. Тому мені здається, що зараз як владній команді, так і опозиційній, потрібно спокійно віднестися до еквілібристики, пов'язаної з тим, що минулого місяця, скажімо, ціни були в п'ять разів більші, а в цьому в п'ять разів менші, оскільки це не виглядає ознакою серйозного аналізу.

У червні цього року наш центр прогнозував дефляцію на липень-серпень – ми якраз і говорили про 0,5%. Але період осінь-зима уже характеризуватиметься традиційним відновленням інфляційної динаміки. І тоді ж ми вказали, що за нашими підрахунками річна інфляція складе 18,9-19%. Незважаючи на те, що в першому півріччі до травня були вищі показники, і зараз ми маємо інфляційні кадри, ми поки не поспішаємо переглядати наш прогноз – через безліч невизначеностей. Отже якщо за підсумками року (з грудня по грудень) інфляція і буде на рівні десь 19-20%, це буде раціональною оцінкою. Це не «спокійний» показник, але й драматизувати також не слід. А якраз навпаки, потрібно не гратися з показниками, а дивитися, що дійсно можна зробити, а що ні. Мені здається суттєвим те, що зараз є такі упущення, як те, що з інфляцією борються переважно через обмеження попиту, посилювання гуманітарної політики, або спробою провести ревальвацію.

Єдиний справжній спосіб боротьби з інфляцією - це розширення пропозиції. Цього, на жаль, немає. Немає основних товарів, продуктів харчування, не росте, перш за все, виробництво м'яса, молока. Тобто тих товарів, які складають достатньо значущу частку в споживчому раціоні. На жаль, і те, що цього року розвиток малого й середнього бізнесу, який є якраз у багатьох країнах критерієм-прискорювачем економічного розвитку, поліпшення економічної динаміки у нас як і раніше знаходиться на задвірках. Нинішній уряд не зміг запропонувати реальних інструментів боротьби, тому, як мені здається, 19-20% інфляції цілком раціональний показник.

Те, що недавно сталося в Західній Україні - велике горе. І у зв'язку з цим говорити: давайте гроші чи не давайте це, як мені здається, досить аморально. Але, якщо говорити про цю ситуацію в макроекономічному аспекті, звичайно, очікується в деякій мірі посилення спекулятивних тенденцій, але на загальну економічну ситуацію в Україні це не вплине.

Про це навіть не треба питати у народного депутата. Досить запитати про це у студента, який тільки починає вивчати економіку і саме поняття «інфляція», і він відповість, що є сезонний чинник.

Інфляцію рахують не за місяцями. А якщо спостерігається дефляція, то чому цього щастя не відчули прості люди?!

Тимошенко не треба нічим хвалитися. Хай її хвалять люди. Поки що її ніхто не хвалить, а лише вона сама себе: «прекрасна команда, прекрасна робота, унікальні результати». Не треба так говорити. Давайте почекаємо до осені.

Я думаю, що до кінця року ми отримаємо тридцятипроцентну інфляцію, якщо не більше, враховуючи те, що закачування газу у сховища йде тільки на словах, так само як і підписання договорів про його постачання. Ні ми, ні наші партнери в Європі не знаємо схеми розподілу грошових коштів. Газівники вже самі починають бунтувати, тому що не проплачується транспортування газу.

Звичайно, я не хочу «накаркати», але я впевнений у тому, що нас чекає жахлива зима з соціальними потрясіннями для людей. І знову буде пошук винуватих. Я знаю, хто буде винен – Партія регіонів.

Липнева дефляція виникла з низки причин. Це, звичайно, і заслуга уряду, якому при зростаючих темпах інфляції вдалося переламати ситуацію і добитися потрібних результатів. Проте хороший урожай - навряд чи його заслуга.

Я думаю, що липнева дефляція обумовлена цілою низкою чинників. Це і низка дій уряду, який прочунявся, нарешті, під натиском опозиції і почав робити якісь кроки у боротьбі з інфляцією. І сезонний чинник, який на якомусь етапі дозволяє подолати інфляцію.

Тим не менше я вважаю, що ми знаходимося у досить небезпечному періоді, коли ті гроші, які виділяються західноукраїнським областям на подолання наслідків екологічної катастрофи, без чіткої роботи уряду і без працюючої економіки цілком можуть спровокувати додатковий виток інфляції.

Липнева дефляція – суто сезонний чинник, який обумовлений скороченням споживання енергоресурсів і гарним багатим урожаєм. Справді, сильно впали ціни на зерно, але до того рівня, при якому селянам збитково його продавати. А об'єктивних чинників, при яких це могло б статися, таких, як ефективність економіки, впровадження енергозберігаючих технологій і підвищення продуктивності праці, в Україні, на жаль, не спостерігається. Що стосується продовольчого ринку, то, враховуючи зниження цін на сировину на 40%, зниження цін на 1-2% у роздрібній торгівлі – це не показник.

Я вважаю, що при такому врожаї ціни на продовольчому ринку могли бути знижені істотніше, ніж вони є зараз. І я не бачу заслуги уряду в тому, що є дефляція. Його «заслуга», швидше, у тому, що спостерігається кризове явище, наприклад, у будівельній області, в тому, що підприємства не можуть отримати кредит. Або в тому, що ті ж селяни змушені продавати практично задарма вирощене зерно тому, що вони не мають фінансових коштів і все тієї ж можливості отримати кредит. А те, що знизилися ціни, так це можна підняти статистку – вони знижуються кожне літо.

Що стосується інфляції, я думаю, вона прискориться десь ближче до зими. Контроль над нею залежатиме від переговорного процесу з Росією про ціни на енергоносії та від світових показників. Якщо для України ціни підвищаться, скажімо, вдвічі, то утримати інфляцію у більш-менш розумних межах, скажімо, 20%, буде практично нереально.