Заяву МЗС я не вважаю провокацією. Навпаки, Україна, як країна-партнер Грузії зобов'язана попередити державу, яка орендує нашу територію, використовуючи її, як базу для військових дій проти нашого сусіда - дружньої нам Грузії. І це попередження абсолютне нормальне. Воно відповідає принципам і нормам міжнародного права. Такий вчинок не може закінчитися плачевно для нашої країни, тому що всякі поступки в цьому випадку тільки контрпродуктивні. Ми повинні займати чесну, відкриту, активну і, якщо хочете, сильну позицію, а не «ховати голову в пісок».

Перебування Чорноморського флоту Росії на території України визначене нормами діючої Конституції, і міжнародним правом, відповідно до якого до 2017 року ЧФ перебуває на території нашої країни. Але треба задуматися над іншим: подібні заяви роблять представники дипломатичного відомства, які повинні передусім адекватно реагувати на те, що сьогодні потрібно припинити всякі військові навчання НАТО на території України і, звичайно, вислати з України всі військові контингенти, які представляють НАТО.

Я думаю, що Україна спочатку втрутилася в грузинський конфлікт тим, що продавала зброю за свої кордони.

Я розцінюю таку заяву як провокацію з боку МЗС і всієї української влади, причому як з не прорахованими наслідками для нашої країни.

Мені здається, що емоції беруть гору над національними інтересами, тому що якщо підходити з правового боку цього питання, а саме обставини перебування РФ на території України і умови цієї угоди цього перебування, то ніяких обмежень ні в миротворчих місіях, ні в будь-яких військових діях відносно російського флоту Україна не виставляла. Таким чином, подібна позиція української влади може спровокувати, на мій погляд, будь-яке загострення не тільки дипломатичних відносин з Росією.

На що розраховує сьогодні МЗС, і в цілому наша влада, й «помаранчева» коаліція, яка несе відповідальність за такі дії, мені важко сказати. Тому що той сценарій, який встановився між українською і грузинською владою, ми бачимо в Південній Осетії, де йдуть бої, і де фактично за рахунок ультиматумів і агресивних дій намагалися розв'язати конфлікт.

Конфлікт перебування ЧФ в Україні, конфлікт загальних відносин між «помаранчевою» українською владою і Росією не наближає Україну до реалізації її національних інтересів. Він став черговою ланкою в ланцюзі політичного, економічного, а зараз можливо і військового протистояння між властями України і Росії. Дуже б хотілося, щоб ці заяви залишилися тільки погрозами, тому що якщо що, то не дай Бог, вони будуть втілені в життя. Я думаю, що це може спровокувати створення ще однієї «гарячої точки». І тоді треба буде вже говорити про такі дуже і дуже небезпечні наслідки не в інших країнах, а в нас.

Це ризик, це підвищення небезпеки і ті, хто повинні були б зменшувати, піклуватися про безпеку, чомусь навпаки її «заводять». Притому, що дії України - однобокі, ніякої підтримки постраждалим в Осетії ми не бачимо, а тільки нахабну позицію України на підтримку дій грузинської сторони. Я думаю, що це такий корпоративізм властей, які прийшли в Грузії і в Україні внаслідок «кольорових» революцій. Такий корпоративізм, як показує практика, не завжди відповідає національним інтересам, як грузинського, так і українського народів.

Коли Огризко озвучив подібну заяву, він не спромігся послатися на жоден з документів, на підставі якого Україна має право робити такі кроки, як недопущення ЧФ РФ на свою військово-морську базу. Навіть робити такі заяви міністрові закордонних справ недозволено. Тобто, Огризко щось переплутав і вже явно перевищив свої повноваження. Якщо уважно проглянути текст угоди про перебування Чорноморського флоту, підписаної Україною і Росією, там ніде не обумовлено, що Чорноморський бойовий флот не має права брати участь у бойових операціях, які проводить Росія. Власне кажучи, не зрозуміло, для чого, на думку Огризка, взагалі існує ЧФ РФ? Для парадних функцій? Але ж Україна сама забороняє паради Чорноморського флоту. Значить, залишається тільки для бойових функцій.

Незважаючи на те, що база орендується в Україні, флот все одно належить Росії. Тому вже точно не Україна має право розпоряджатися діями цих кораблів, указувати, куди вони повинні плисти і де і з якого калібру стріляти.

По-перше, я не уявляю, на яких підставах МЗС робить таку заяву. По-друге, якими методами воно збирається не пускати кораблі на свою законну базу, які знаходяться там як мінімум до 2017 року. Хіба що знову виїдуть човники «Студентського братерства». Але я не думаю, що це буде дійовий захід. І хочу запевнити, що у прихильників перебування ЧФ РФ у Севастополі значно більше човників і корабликів, тому вони зможуть елементарно заблокувати дії «Студентського братерства».

Звичайно, кращим способом втручання України в цей конфлікт буде її невтручання, тому що Україну не можуть вважати нейтральною стороною ні абхази, ні осетини, ні Росія з усіх відомих причин. Головне, що повинна зробити негайно Україна – це припинити всяку військову співпрацю з Грузією, оскільки не секрет, що мирних жителів Південної Осетії вбивають, зокрема, і з української зброї. По-друге, потрібно негайно відкликати українських військовослужбовців, які були послані напередодні цієї операції до Грузії хоч би для їхнього захисту, адже вони можуть опинитися в центрі озброєного конфлікту. По-третє, Україні, звичайно, потрібно припинити заяви, які відверто ворожі по відношенню до Росії, що провокують громадську думку й дезінформують суспільство. Тобто, вже цими заявами Україна, по суті справи, втрутиться в конфлікт, що не вигідно з погляду державних інтересів.

Ми зобов'язані втрутитися в цей конфлікт, адже мова йде про загибель людей, але тільки в рамках гуманітарної допомоги. Будь-які інші форми повинні бути категорично заборонені.

Україну не можна звинувачувати в тому, що вона допомагає Грузії зброєю, тому що російська зброя з грузинськими номерами бомбить російські позиції. Тобто, і Україна, і Росія продавали Грузії зброю. Але це не сьогоднішня проблема.

Ось нам говорять - займайтеся своїми паводками, повінню, але так не можна. Така біда може осягнути будь-яку країну. Тому, якщо потрібно, ми можемо направити гуманітарну допомогу доброї волі Росії, Грузії і Південної Осетії. Це перше.

Друге, це, звичайно, якісь миротворчі дії - посадити їх за стіл переговорів, але не в Криму, а десь у районі Чорнобиля. Нехай би посиділи, спробували знайти якусь спільну точку зору. Якщо війна триває вже двадцять років, то вона не може бути вирішена швидко ні з боку Грузії, ні з боку Росії. Ось у чому фундаментальна проблема.

Що стосується Флоту, то я думаю, що погрожувати ЧФ РФ може будь-який український політик, але не чиновник. Тому що у нас є регулюючі відносини - флот має право робити те, що він вважає потрібним у рамках українського законодавства. А воно не регулює його відношення з Грузією, Південною Осетією або ще з кимось. Тому Україна не має права на державному рівні робити подібні заяви, а тим більше, рухи. Російський флот виконує завдання, які поставив перед ним його уряд, а не український. Отже я не думаю, що тут Україна має право втручатися в поведінку російського флоту. Але може виразити свою позицію через своїх політиків, або через МЗС виразити свою заклопотаність. Але не більше.