Середня освіта в Україні - дуже середня, якщо не сказати посередня. Якщо найближчим часом держава істотним чином не змінить ставлення до вчителів, школи, програм, ми не матимемо майбутнього, оскільки діти виходитимуть неграмотними. Зараз «під шумок» відбувається реабілітація фашистських книг, «під шумок» боротьби з корупцією проводиться єдине тестування. Це не боротьба з корупцією, а боротьба з мовами національних меншин. Це все сильно турбує і непокоїть.

Держава існує заради майбутнього, а майбутнє – це наші діти. Сьогодні світлого майбутнього для наших дітей я не бачу.

У мене є серйозні проблеми з сином, якому зараз два роки. Згідно з думкою провідного числа фахівців, дитина має отримувати перші ази освіти своєю рідною мовою. Якщо відбувається навпаки, вона втрачає свій потенціал від 25-40%. З весни цього року я намагаюся знайти у Києві підготовчі курси, де б я міг навчати сина письму, читанню. Вони не відповідають моїм вимогам: високому рівню освіти, нормальним ставленням до дитини і навчанням російською мовою.

Думаю, школу для дитини я вибиратиму за критеріями безпеки. Сьогодні діти губляться з ранку до вечора, існує проблема з наркотиками, дитячою агресією. Поки що для сина я бачу гуманітарний напрям, але через пару років стане зрозуміло, який напрям йому більше до душі.

На жаль, я сьогодні не зміг бути присутнім на першому дзвінку своїх синів у зв'язку з відсутністю у місті Києві.

Що стосується стану освіти у цілому, безумовно, я сподіваюся, що прагнення наблизитися максимально до Європи не перекреслить ті традиції і базу підготовки знань, яка була розроблена ще радянською системою і визнавалася однією із найкращих у світі. Я розумію, що реформи потрібні, але реформи не повинні перекреслити все те позитивне, що вже не раз довело свою життєздатність і ефективність.

Ми дали синові свободу у виборі школи, повели його дивитися декілька шкіл, і він вибрав 155 київську школу. Вона старенька, у ній немає спортзалу і багатьох вигідних речей, які є зараз у сучасних школах.

Біля нашого будинку є велика, шикарна школа, побудована вже десять років тому. Але моєму синові сподобалися сходинки старої школи. Він був ними настільки заворожений, що захотів там вчитися. Зараз ми возимо його на Львівську площу.

Якість навчання задовольняє, з першого класу там поглиблене вивчення англійської мови.

Я приїхав у чотири години ранку машиною до Києва. Вранці мої друзі відвезли сина на перший дзвінок. Зараз забиратиму його зі школи.

Мій молодший син закінчив Український гуманітарний ліцей. Я дуже задоволена. Там виховували патріотизм, любов до своєї країни, прагнення до мети. В наших дітей сьогодні потрібно закладати бажання вчитися, працювати у своїй країні, бажання реалізовувати свої таланти. Навчання у середніх школах у нас досить сильне. Наші діти набирають більший об'єм знань, ніж діти західних країн. Це дуже добре тренує розум, розширює світогляд. На жаль, у нас перед дітьми не ставлять амбітних завдань. Нова країна потребує нової еліти.

Що стосується вибору школи, то тут все залежить від батьків. Якщо вони хочуть, щоб дитина отримала серйозні знання у якійсь галузі, є спеціалізовані школи. Є школи, за які не потрібно платити, є дорогі платні школи. Є різні за профілем школи - гуманітарні, математичні.

Велика проблема в тім, що наші вчителі отримують дуже низьку зарплату. Вся гуманітарна система фінансується за залишковим принципом, а саме вона формує людину.

Хочу привітати дітей, які переступили поріг навчальних закладів. Хочу також привітати батьків, які покладають великі надії на своїх дітей, адже всі вони талановиті. Хочу привітати вчителів. Це унікальна, високодуховна професія. Низько схиляю голову перед усіма вчителями нашої країни.

Думаю, стан української освіти на сьогоднішній день огидний. Нашу історію переписують кому як вигідно. Як тільки політична сила приходить до влади, то починає переписувати книги з історії. Із здивуванням я дізнався, що учні не знають про 9 Травня. Вони кажуть, що їм викладають, що нема Великої Вітчизняної війни, а є тільки Друга світова війна. Для мене це шок.

Сьогодні мій хрещениця пішла на Перше вересня. Через ефір я не міг бути на лінійці, але сьогодні заберу її зі школи.

Що стосується вибору школи, то тут є багато чинників. За радянських часів школи будували так, щоб туди можна було ходити, не перетинаючи дорогу. Потрібно вибирати так, щоб похід до школи був максимально безпечним для дитини. Для мене важливо, щоб дитина знала іноземні мови.

Хочеться привітати всіх, хто сьогодні йде до школи. Ми бачимо, що середній рівень освіти дозволяє Україні стояти на рівні з іншими європейськими державами. У нас достатньо кваліфіковані викладачі, хороша атмосфера у школі, однаковий доступ до можливостей.

Звичайно, Україна потребує реформування сільських шкіл. Діти повинні отримувати необхідний рівень знань незалежно від місця їхнього проживання. Потрібно велику увагу приділяти гуманітарній освіті, щоб маленькі громадяни знали історію своєї країни і мали імунітет до інформаційного тиску ззовні.

Хочу зауважити, що обов'язкова шкільна форма вже зжила себе. Дітям потрібно давати більше можливостей для самовираження. Мені здається, що право вирішувати, чи потрібна форма, має залишатися за кожною школою окремо.

Якщо подивитися на об'єм знань, який дається в українській середній школі, то він більший, ніж у Європі та США. Саме тому на різних олімпіадах наші учні гідно себе показують. Що стосується прикладної складової, то дітей у нас погано вчать застосовувати на практиці знання тієї ж фізики, математики, хімії. Тут європейська і американська школи перевершують нашу. У них знання більш прагматичні. Наприклад, американці погано знають географію, історію інших країн, фундаментальні дисципліни, але застосовувати знання вони можуть краще. Тому не можна говорити, що у нас система освіти гірша чи краща. Вона у нас інша.

Сьогодні відвіз дочку до школи. На самій церемонії я не був, оскільки вона перейшла вже у сьомий клас, і вже не круто, щоб із семикласниками стояли батьки. Єдине можу сказати, що вона відкривала лінійку і читала вірші.

Я серйозно поставився до вибору школи для дитини. Я з'ясовував, яка школа дає хороші знання, в якій школі менше «понтів». У Києві багато шкіл, де відбувається конкурс між учнями, як їх одягнуть батьки, з якої заокеанської країни буде у них портфель, а знань немає. Коли діти один перед одним хваляться коштовностями, це тільки заважає навчанню.

Для мене також важливе те, щоб це була неіноземна школа. Дуже шкода, що серед багатьох моїх колег, депутатів, я вже не кажу про чиновників високого рівня, пішла мода віддавати дітей в іноземні школи, яку заснували не органи освіти України, а англійці, американці і так далі. Я вважаю, що це нечесно по відношенню до тих громадян, які вчаться в українських школах. Моя дитина вчиться в українській школі українською мовою.