Я думаю, що Росія в особі Путіна і в тілі Медведєва підтвердила те, що вона розводить прагматичні й економічні інтереси з політичними. Навіть Білорусь випробовує на собі принцип економічної доцільності при встановленні ціни на газ. Не думаю, що Україна отримає зниження ціни.

Крім того, газові переговори – це метод тиску на Україну при підписанні Великого Договору. Путін обов'язково цим скористається.

Я не думаю, що Тимошенко вдасться привести папір, на якому великими буквами буде написано: «Найнижча ціна на російський газ». Росії зараз потрібні реальні гроші, тому дріб'язковою вона не буде.

Очевидно, що ціна на газ прив'язана до ціни на нафту. Сьогодні ціна на нафту падає, і це на руку України. Але існує монопольний постачальник – Росія і монопольний транзитер – Україна. Через уміння правильно побудувати діалоги і натиснути на важелі, наша країна і отримує газ за пільговою ціною. Чи вдасться сьогодні Тимошенко отримати фіксовану ціну на газ? Вона говорила, що так.

Можливо, буде укладений довгостроковий договір. РФ розуміє, що ціна на нафту найближчим часом значно впаде, відповідно впаде і ціна на газ. Довгострокові угоди можуть зафіксувати високу ціну, яка є сьогодні. З іншого боку, Україна зацікавлена в тому, щоб не стикатися щороку перед зимою з переговорами, і укладе довгострокову угоду. Головне, щоб у газові переговори не втручалися інші питання: НАТО, Чорноморський флот і так далі.

Більшість експертів не чекають, що Тимошенко привезе конкретну ціну на газ для України наступного року. Це пояснюється об'єктивними обставинами. Сьогодні «Газпром» сам не знає цієї ціни, оскільки не ще завершив підписання всіх газових документів з країнами Центральної Азії. У нього сьогодні є домовленість про економічні підходи і формулу ціноутворення на природний газ Центральної Азії. За неофіційними заявами самого «Газпрому» ціна буде відома ближче до кінця року, десь у грудні.

Крім того, відносно України і Росії потрібно вирішити ряд питань. По-перше, це схема постачань. Наша країна відстоює пряму співпрацю без посередників. По-друге, «Газпром» повинен визначити, який прибуток він отримуватиме від постачань азіатського газу. Таких питань багато. Завдання прем'єра – вирішити всі питання, щоб бути готовим підписати документи щодо ціни на газ.

Що буде підписано сьогодні, говорити важко. Швидше за все, це буде «рамковий» документ про зобов'язання російської сторони поставляти газ, і з українського боку його транзитувати.

Що стосується заяви Олексія Міллера, це психологічний тиск, щоб «карась не дрімав». Можна сказати, що минулого року ціна газу у Великобританії досягла 1 тис. доларів за 1 тис. куб м. Це є, але безпосередньо не має відношення до України.

Звичайне ціноутворення на газ залежить від ціни на нафту. Коректування ціни відбувається раз у шість або в дев'ять місяців. Уже зараз ціна на нафту впала значно. Зараз вона не перевищує $100 за барель, можна розділити наступний рік за ціновими характеристиками. У першому півріччі буде достатньо висока ціна на нафту, в другому півріччі буде низька ціна. Значить, ціни на газ наступного року будуть низькі. Мова про $500 за 1 тис. куб м газу не йде. Це буде значно нижча.

І останнє: ціна – це результат переговорів і взаємних поступок. З одного боку, «Газпром» затиснутий високими цінами на середньоазіатський газ, з іншого боку, існує загроза значного зростання транзитних тарифів. Він повинен знайти прийнятне рішення для всіх учасників «газового ринку СНД».

Ви напевно чули заяву глави «Газпрому» Олексія Міллера, яка прозвучала два дні тому, що відправна точка буде $500 за 1 тис. куб м. Сподіватися на те, що Юлія Володимирівна привезе щось утішливе для України, я б не став.

Враховуючи те, що в країні серйозна криза, що умовою відтворення «помаранчевої» коаліції ставиться голосування за засудження так званої агресії Росії проти Грузії. Це дуже поганий сигнал для Російської Федерації. Якщо БЮТ проголосує за таку постанову, ніяких нормальних цін для України не буде. Тимошенко привезе політичне рішення. Можуть бути зумовлені якісь терміни, об'єми, але остаточна ціна в договорі зафіксована не буде.

Швидше за все, остаточний результат по переговорах про ціну на газ на 2009 рік ми отримаємо не раніше грудня. Тягнути до останнього і визначатися лише наприкінці року – це традиційна тактика «Газпрому». Останнім часом найраніший результат підписання газових угод був наприкінці листопада минулого року.

Другий чинник – це питання про надання ПДЧ Україні. Він вирішуватиметься в грудні. Росія використовуватиме газовий чинник як елемент шантажу української сторони. Це не просто питання енергетичної політики.

Що стосується «політичного благословення» в Москві, то ніхто прямо цього робити не буде. Росія гратиме на суперечності між основними політичними фігурами: Ющенком, Тимошенко і Януковичем.

Ніякого прямого політичного благословення на цих переговорах не буде. Росію більше цікавить питання ПДЧ і збереження газових залежностей України від Росії.

Кон'юнктура світового ринку несприятлива для України. Ціна на газ росте з кожним роком. Якщо укладати недовгострокові договори, то ціна буде рости. Очевидно, що зараз ціна також збільшуватиметься. Наскільки, сказати поки що складно, це залежатиме від переговорного процесу. Країни-монополісти можуть виставляти завищені ціни, країни-споживачі вимушені йти на поступки.

Один з небагатьох стримуючих чинників для України – це статус країни-транзитера. Але тут попередні договори були укладені в невигідний спосіб для України. У нас фіксована ставка на транспортування газу. Очевидно, нам потрібно міняти її.

Ми маємо справу з політичним товаром. Газ не може розглядатися як рядовий товар, це завжди лакмусовий папірець характеру і статусу відносин. Україна могла б розраховувати на певні пільги за умови, якби вона зберігала лінію на стратегічне партнерство з Росією. У нинішніх умовах Україна перетворюється не просто на конкурента, а в геополітичного супротивника РФ. Ділова активність знижується, згортаються довгострокові проекти, все обмежується торговою інтеграцією. Ніхто не даватиме пільги своїм конкурентам.

Не секрет, що Росія, незважаючи на пафос енергетичної наддержави, переживає не кращі часи, пов'язані із видобутком газу і нафти. Видобуток сировини знаходиться на стабільному рівні. Приросту немає. Немає і нових великих розробок, які допомогли б РФ зробити економічний ривок. При цьому експортні зобов'язання ростуть. Росте і внутрішнє споживання нафтопродуктів усередині країни. Російська Федерація останнім часом знаходиться все в більшій залежності від діяльності своїх енергетичних партнерів у Середній Азії. Росія починає контролювати не лише постачання азіатського газу, але й розраховує на компенсаторну роль цього газу.

Усе це змушує зробити висновок, що пільгового, дешевого газу для України не буде. Що стосується ціни, я орієнтуюся на прогнози, заявлені російською стороною. Напевно, газ коштуватиме від $400 за 1 тис. куб. м. Торги можливі в межах декількох десятків доларів в ту або іншу сторону. Нинішні заяви української сторони в $260 за 1 тис. куб. м епатажні.

Якщо розраховувати на поступки, то потрібно враховувати ціну цих поступок. Що зажадає натомість Росія? Це будуть лише власність чи серйозні геополітичні кроки?

Чи повірить Москва Тимошенко після її вчорашніх заяв, що вона готова на будь-які ультиматуми Ющенка? Після вчорашніх слів Юлія Тимошенко не сприйматиметься в Росії як надійний партнер, з яким можна домовлятися.

Я не виключаю того, що сьогодні ми не почуємо остаточної ціни, і переговори затягуватимуться до грудня.