Я з великою тривогою спостерігаю за розвитком подій. Враховуючи те, що в полоні опинилися не лише українські громадяни, але й українська військова техніка, вирішення цієї проблеми дуже специфічне.

У даному випадку президент США узяв би під свій контроль звільнення американських громадян із заручників. В Україні цього немає. Мені як народному депутату складно сказати, хто зараз у нашій країні займається звільненням українських громадян з полону.

Викликає здивування відсутність уваги до цієї проблеми тих державних персон, які повинні безпосередньо цим займатися. Мова йде про Міністерство оборони, Міністерство закордонних справ, РНБО й інститут Президентства. Складається враження, що Україна не може захистити своїх громадян, не має для цього достатньо політичної волі.

Країни, у яких виникали подібні проблеми, відразу реагували на захоплення в заручники своїх громадян. Пригадаємо дії Президента Франції. Інша справа - українська влада. Український Президент мовчить. Під час свого правління, він не проявив ніякої уваги до українців за кордоном.

Українці вже не вірять у те, що українська влада зможе вирішити їхні проблеми.

Завжди складно сказати, що роблять власті під час переговорів з піратами, які захоплюють заручників. Це нормально, оскільки подібні переговори не можуть вестися публічно. Публіку просто не можуть ввести в подробиці переговорів з терористами. Я слабо в це вірю, але допускаю, що українська влада веде якісь переговори і робить зусилля по звільненню заручників.

Ще минулого разу, коли в аналогічній ситуації декілька українських моряків були викуплені у терористів, і терористи успішно завершили свою операцію, я був упевнений, що найближчим часом варто чекати захоплення українських кораблів і українських заручників. Коли якась країна вела переговори з піратами і виплачувала їм викуп, це заохочувало нових піратів на захоплення громадян тієї ж країни. Тому сильні держави, ті ж США, Великобританія, не ведуть переговори з терористами по викупу заручників. Це не вирішення проблеми, як не страшно це звучить для родичів полонених моряків. Це лише заохочує захоплення нових громадян.

Суспільство має право поставити запитання, чому не чутно української влади? Єдина, хто і минуле захоплення українських суден і цього разу працює, це уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. Більше нікого немає.

Ситуація дуже складна. Сьогодні не може бути й мови про спеціальний силовий варіант. Людське життя не може бути зіставлена з сумою викупу. Воно завжди вище. Потрібно брати участь у тих переговорних процесах по звільненню заручників, які ведуться.

Найцікавіше, що активність проявляють європейські держави, що створюють спеціальну організацію по боротьбі з піратами. Якщо один громадянин Росії знаходиться на захопленому судні, то російський корабель відразу прямує туди. У нас – тиша. Власті лише дивляться, що з цього вийде.

Через політичну плутанину складається враження, що влада не діє. Але в той же час існують певні служби, які контролюють ситуацію і роблять спроби звільнення наших громадян. Я б не був категоричний у тому, що влада не діє.

Дійсно, зараз в Україні існує розбалансування влади. Влада робить хаотичні спроби по звільненню заручників. Наприклад, звертається до США, веде роботу в Африці. Ці дії несинхронізовані і не мають чіткого плану. Через це можливо, що сам процес звільнення українських громадян і питання, пов'язані з проведенням операції проти піратів, вирішуватимуться не українськими фахівцями, а представниками третіх країн, тими ж Сполученими Штатами.

Є три схеми вирішення подібних ситуацій. Перша: це силова операція по звільненню заручників. Друга: оплата викупів і вирішення через посередників щодо звільнення якщо не вантажу, то хоч би людей. Третє: спроба досягти компромісу з частковим звільненням людей. Але як показує практика, останнім часом у цьому районі Африки піратство стало прибутковим бізнесом, силові операції проти них дуже складні. Тому сторони намагаються домовитися шляхом виплати викупів або страховок.

Українська влада не зовсім пасивно відноситься до цього питання. На нього звертають увагу всі відомства, проводилися засідання під керівництвом першого віце-прем'єра Олександра Турчинова. Україна не робить радикальних дій, оскільки вони можуть потягнути за собою численні жертви серед заручників. До того ж це технічно дуже складно у зв'язку з віддаленістю цього району.

Україна не може викупити заручників, тому що вести переговори з піратами, а фактично терористами, неправильно. До того ж цим повинна займатися фірма, яка володіє судном. Керівництво нашої країни сподівається, що цю ситуацію буде врегульовано якимсь чином за сприяння того міжнародного тиску, який відбувається в Сомалі, і пірати вимушені будуть піти на якісь поступки фірмі-власнику або залишити корабель. Україна не може застосовувати в цій ситуації тиск, оскільки результат може бути непередбаченим.