9 травня Україна відзначає велике свято – День Перемоги. Цього дня традиційно зустрічаються фронтовики, покладаються вінки до пам'ятників військової доблесті і лунає святковий салют. Правда, так було не завжди. З 1945 до 1965 року, при Йосипі Сталіні і Микиті Хрущові, це був звичайний робочий день. Тепер же у людей є можливість вшанувати пам'ять і пригадати тих, кому ми зобов'язані життям. Тому це свято не тільки радісне, але й сумне, адже практично кожна сім'я постраждала в тій страшній війні.

У ті вже далекі часи СРСР втратив близько 27 мільйонів чоловік, зокрема 11,3 мільйонів чоловік на фронті, 4-5 мільйонів партизан. Багато людей загинули на окупованій території і в тилу країни. У фашистському полоні опинилося близько 6 мільйонів чоловік. Матеріальний збиток склав 679 мільярдів рублів. Ціна Перемоги могла бути не такою масштабною.

Обороноздатність країни була підірвана соціально-економічною політикою, що проводилася тоталітарним режимом, масовими репресіями, що охопили і військові кадри, а також великими прорахунками у військовому будівництві, у визначенні вірогідних термінів початку війни, винними в цьому були Йосип Сталін і його найближче оточення. «Людей не жаліти» - було головним правилом сталінських маршалів.

Україна зазнала найбільших втрат серед усіх колишніх радянських республік. Під час німецької окупації на фронтах, за підрахунками історика Мюнхенського Інституту Історії Дітера Поля, загинуло близько 5 мільйонів жителів нашої країни. Але активні дії НКВС у цей час додали до цієї цифри декілька сотень тисяч. З 1941 до 1946 населення України скоротилося на 9 мільйонів - з 41 до 32 мільйонів.

Сьогодні ми з жахом згадуємо ці цифри і дякуємо всім, хто зміг, незважаючи ні на що, захистити нашу землю.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

3767