По-перше, я не готував візит Президента в Москву. Я не знаю, звідки у вас така інформація.

Київ, Україна, з точки зору європейської безпеки, займає важливе місце, і це абсолютно ні в кого не викликає ніяких зауважень.

Що стосується відносин Росія-США, думаю, що це питання двосторонніх відносин цих країн, і не передбачає багатосторонній рівень. Тому мені важко коментувати. Це не є питання України.

Те, що стосується обговорення питань нового договору про безпеку в Європі, пропозицій Президента РФ, то тут безпосередньо є наш інтерес, і ми пропонували Київ, як місце для започаткування і проведення переговорів по новій архітектурі європейської безпеки.

Поки що ці пропозиції також не обговорювалися. Але я думаю, що якраз Україна могла б стати тим місцем, де можна було б провести Саміт Гельсінкі-2, з питань обговорення нової архітектури міжнародної безпеки.

Та це все поки в стані напрацювання. У нас щойно 11-го числа міністра призначили, тому ще про це рано говорити.

А щодо вашого питання, то ще раз скажу, це питання відносин Росія-США.

Я про це нічого не чув, я не був в Москві, дуже важко коментувати, коли чітко не знаєш, про що саме йдеться.

Та взагалі сьогодні вже 16 число, значить пройшло 11 днів (від моменту зустрічі Янукович-Медвєдєв - ред.), а тихо.

Якби це обговорювалося, то це було б топ-новиною, оскільки це інформація міжнародної політичної ваги.

Теоретично, звичайно, цей договір можна підписати і на острові Зміїний, тобто де завгодно. Але хіба мова йде про місце підписання?..

Якби ми були гравцями хоча б регіонального рівня, то можна було б на щось розраховувати. Та ми, нажаль, втратили вже статус і регіонального гравця, сидимо на лаві запасних.

Потрібно розуміти, що точка визначається провідними гравцями підписання. Це скоріш за все може бути з географічної точки зору вигідно зібратися тут. Та ця інформація поки нічим не підкріплена. Це поки що балачки.

Якби могли бути якісь офіційні візити і одного президента, і другого, до того ж такі документи підписуються за участі міжнародних організацій, думаю, було б повідомлення МЗС, або уповноваженої особи.

Давайте дочекаємося реакції російської сторони. Я не виключаю, що такі ідеї могли обговорюватися, але оскільки йдеться не тільки про Росію, а й про США, то тут важлива і реакція Штатів.

Те, що часто такі договори підписують на нейтральній території, це є нормально, це вже певна міжнародна традиція. В цьому сенсі, це був би жест доброї волі, майже жест примирення Росії і США щодо України. Тобто підтвердження того, що в подальшому Україна не буде місцем, площадкою змагань американсько-російських інтересів.

Для України було б дуже важливо, якщо б керівники РФ і США опинилися на нашій території. Це могло б стати додатковим стимулом для ряду зустрічей (звичайно, не офіційних переговорів, а зустрічей задля налагодження контактів).

В цьому сенсі позитив може бути, це в принципі працює на міжнародний авторитет країни. Та інших додаткових дивідендів навряд чи можна очікувати. Хоча, тут багато залежатиме і від контексту переговорів.

Та що важливо, Україна могла би скористатися цим, і підняти на зустрічах з президентами США і РФ тему посилення гарантій безпеки для України, можливо навіть проговорити ідею проведення міжнародної конференції. На ній можна було би підписати не лише меморандум, а й договір, де було б чітко зазначені гарантії.

Річ у тім, що на квітень цього року запланована велика міжнародна конференція з посилення юридичної основи Будапештського меморандуму щодо надання Україні гарантій за відмову від ядерної зброї.

У принципі, якби ці речі були приурочені одна до іншої, було б, звичайно, здорово. Це підсилило б імідж України, і на цьому тлі підписання цього договору було б символічним. І можна було б розглянути якраз і питання щодо посилення гарантій.

У принципі, це було б здорово. Однак річ у тім, що якщо конференцію можна призначити на якийсь певний час, і люди будуть туди запрошені, то договір - це інша справа. Він може сьогодні бути готовий, а завтра – не готовий, оскільки виникнуть нові питання. Але це і реально, і було б бажано.

У рамках перезавантаження відносин (боротьба РФ і США за вплив на Україну - ред.) питання набагато складніше, тому що стосується дуже багатьох питань, стосовно яких у Росії і США є якийсь консенсус.

Думаю, що починати треба з якихось речей, які реальні. А потім їх розширювати і просувати, а не намагатися вирішити все відразу, оскільки кожен крок повинен бути конкретним.

Знаєте, останнім часом пані Ганна робить багато заяв, які виглядають достатньо дивно, в тому числі і для Віктора Януковича. У мене чомусь таке відчуття, що це в стилі: «і тут Остапа понесло».

Відверто кажучи, такі заяви серйозні лідери роблять тільки після дуже ґрунтовного пропрацювання і попереднього узгодження з обома сторонами. Це тільки Віктор Ющенко іноді міг показувати такі фокуси, щоб ставити своїх партнерів перед фактом, маючи якусь «геніальну» ідею.

Наскільки я розумію, на цей момент візит Януковича в Москву готувався людьми, які все ж таки мають голову на плечах, і до нього мали відношення і Петро Порошенко, і Леонід Кожара, і очевидно, Грищенко. Тому думаю, що отак сходу ляпнути подібну дурницю навряд чи би Янукович собі дозволив.

Такі речі, такі теми можуть появитися. Ініціативи такі в принципі час від часу з’являються. Вони дуже рідко бувають плідними, хіба що якщо така ініціатива йде від якоїсь дуже невеличкої країни, яка є абсолютно нейтральною, не входить до жодних чиїхось інтересів.

В такому випадку подібна пропозиція може носити технічний характер: щоб не на вашій території, ні на нашій території, давайте на території, наприклад Ліхтенштейну, чи на Мальті, чи в Монако. Такі речі є абсолютно прийнятними, але, як правило, лідери тих країн дуже рідко можуть зробити таку ініціативу. Як правило, на них з такими пропозиціями виходять.

Що стосується такої країни, як Україна, то це вже певний політичний крок, оскільки тут йде певне претягування канату між РФ і США за вплив на Україну. Тому такі речі, стосовно України мусять пропрацьовуватися дуже і дуже серйозно.

Оскільки фізично навіть часу для такого пропрацювання не було, то думаю, що це якась фантазія, яку пані Ганна десь почула і вирішила дуже поспіхом озвучити. Для пані Ганни, це просто так собі сказати.

А в дипломатії така ініціатива тягне за собою дуже і дуже серйозні політичні кроки. Україна не Ліхтенштейн, не Монако і не Мальта. Ініціатива хороша, але часу не було її пропрацювати. Тому, не вірю!