Сьогодні виповнюється 85 років з дня народження Гайдая

Виповнюється 85 років з дня народження відомого і народного улюбленця – режисера Леоніда Гайдая. Як пише в своїх спогадах вдова Гайдая актриса Ніна Гребешкова, він був не тільки сценаристом і режисером, а й приголомшливим актором. Він чудово виконував комедійні ролі, чим нескінченно тішив режисерів Івана Пир’єва і Бориса Барнета.

Гайдай і сам не заперечував, що з юності мріяв про сцену і хотів бути саме актором, не дивлячись на свою природну соромливість і те, що не вимовляв букви «р» і «л».

Коли сім'я Гайдая переїхала до Іркутська, він після закінчення школи влаштувався робочим сцени в Іркутському драмтеатрі, де в цей час гастролював Московський театр сатири, і жодної вистави майбутній автор комедій не пропускав, передає «Newsru.com».

У 1942 році Леоніда Гайдая призвали в армію, спочатку його відправили до мирної Монголії, з якої він всіма силами намагався вирватися в діючу армію. Коли воєнком приїхав в їх полк за поповненням для фронту, пізніше згадував режисер, то на кожне питання офіцера Гайдай відповідав: «Я».

«Хто в артилерію?» - «Я», «В кавалерію?» - «Я», «У флот?» - «Я». «Та почекайте ви, Гайдай, - сказав воєнком, - Дайте оголосити весь список». З цього випадку, за словами самого Гайдая, через багато років народився епізод фільму «Операція «И». Спочатку Гайдай потрапив у розвідку, але після важкого поранення повернувся додому і вступив у студію при Іркутському обласному драмтеатрі, яку закінчив 1947 року.

Не дивлячись на те, що він грав провідні ролі, повністю задоволений Гайдай не був. У 1949 році він поїхав до Москви, де вступив на режисерський факультет ВДІКА (майстерня Александрова). Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніною Гребешковою. І, за спогадами актриси, Гайдай дуже образився, коли дружина не захотіла взяти його прізвище, і так і залишилася Гребешковою.

Гайдай не відразу звернувся до комедії, свою першу абсолютно серйозну картину «Довгий шлях» (1956 рік) він зняв за сибірськими розповідями Короленка. Але саме цей фільм дозволив режисеру Михайлу Ромму розгледіти в Гайдаї дар комедіографа. Саме у майстерні Ромма з'явилася його перша комедія - «Жених з того світу» (1958 рік) з Георгієм Віциним і Ростиславом Пляттом у головних ролях. Картину визнали дуже гострою і пустили другим екраном. Провалилася і наступна, ідеологічно витримана кіноповість «Тричі воскреслий» (1960).

Гайдай впав у депресію і виїхав до Іркутська, до батьків, де, сидячи на горищі серед довоєнних сатиричних журналів, придумав нову комедію. Коли, згадує Гребешкова, Гайдай прочитав їй «сценарій» дев'ятихвилинного фільму «Пес Барбос і надзвичайний крос», вона, щоб не турбувати чоловіка сказала - «Приголомшливо!».

Так і вийшло, короткометражка про Бовдура, Боягуза і Бувалого, які біжать один за одним і була знята на залишках кіноплівки сатиричного кіноальманаху «Цілком серйозно», породила новий жанр в радянському кінематографі - ексцентричну комедію. Ці ж герої, яких зіграли Віцин, Моргунов і Нікулін, перейшли в короткометражку «Самогонники» (1962), «Операцію «І» і інші пригоди Шурика» (1965) і «Кавказьку полонянку» (1966).

«У кінокомедії повинні бути якомога менше слів, а ті, які є, мають бути лаконічними, витонченими, що б'ють точно в ціль», - любив говорити Гайдай. Він не заспокоювався, поки не добивався потрібного звучання фрази. Серед гайдаївських шедеврів - «Сядемо всі», «Клієнт готов», «Наші люди на таксі в булочну не їздять».

За спогадами акторів, які працювали з Гайдаєм, на знімальному майданчику він не тільки не опирався оригінальним ідеям артистів, а й сам їх заохочував. На зйомках «Кавказької полонянки», він за талановиті ідеї розплачувався шампанським. Після зйомок підвели підсумок: Нікулін заробив 24 пляшки, Моргунов - 18, а Віцин - всього одну.

У 1968 році Гайдай зняв картину «Діамантова рука», що отримала Державну премію в 1970 році. У 1971 році на екрани вийшла його мрія - комедія «12 стільців». З 22 претендентів на роль Остапа він вибрав нікому не відомого Арчила Гоміашвілі.

Гребешкова пише в своїх спогадах, що спочатку зйомки дозволили Данелії, але той віддав картину Гайдаю: «Гайдай знімав із захватом. Після фільму залишилися чотири запасні стільці, які Льоня викупив. Тепер вони стоять у нас в кабінеті. Такий ось подарунок-нагадування».

У 70-і роки Гайдай поставив ще дві комедії, «Іван Васильович змінює професію» (1973) і «Не може бути!» (1975). На початку 80-х - «За сірниками» і «Спортлото-82», потім пішли фільми часів перебудови - «Небезпечно для життя!» (1985), «Приватний детектив, або Операція «Кооперація» (1989) і «На Дерибасівській чудова погода, а на Брайтон-Біч знову йдуть дощі» (1992).

Всього, за підрахунками кінознавців, сукупна аудиторія фільмів Гайдая становить понад 600 мільйонів людей. Помер режисер від ускладнень після запалення легенів 19 листопада 1993 року. Два роки тому на батьківщині Гайдая, в місті Вільний Амурської області, був відкритий пам'ятник кінорежисерові.