Губернатор Чернівецької області Володимир Куліш не хоче залишати рідну Буковину і переїжджати до Києва. Про це і інше він розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.
- Ви народилися в Сумській області, освіту отримали в Києві, працювали в Чернівецькій області, потім були міністром економіки Криму, постійним представником Президента України в Криму. Тепер же Ви - губернатор Буковини. Де Вам краще всього жилося, працювалося? Де найкраща атмосфера?
- Атмосфера залежать не настільки від місця, де ти живеш чи працюєш, як від людей, які тебе оточують, і від роботи, обов’язків, які ти виконуєш. Праця має приносити задоволення. Тобто, треба займатися своєю справою. Тільки в цьому випадку, я переконаний, можна досягти результатів. Мені однаково близькі і моя мала батьківщина Сумщина, де народився, і Крим, в якому у мене багато друзів, і де, власне, вдалося реалізувати ефективні економічні проекти. Звісно, Буковина – край особливий, це насправді українська перлина, і я вдячний долі, що повернувся сюди і маю можливість прислужитися цьому краю, буковинцям.
Як ви ставитеся до підписання Президентом Ющенком закону про імперативний мандат?
- Позитивно. Думаю, це сприятиме більш відповідальному ставленню депутатів всіх рівнів за виконання обіцянок, які давались під час виборів. Поменшає випадкових людей в радах. І партіях. Бо не секрет, що в партійних лавах на останніх парламентських виборах опинились і випадкові люди...
Після вступу в силу закону про Кабмін призначення кандидатур губернаторів фактично переходить до прем’єр-міністра Януковича? Як це, на ваш погляд, може позначитися на Вашій кар’єрі?
- Думаю, жодним чином. Я переймаюся реальною економікою. І одразу після призначення на посаду голови облдержадміністрації спрямував зусилля своєї команди на вирішення конкретних проблем Буковини, а не з’ясовування політичних уподобань того чи іншого керівника підрозділу. Мені не є важливо, хто кому симпатизує, яку краватку носить. Для мене критерієм в роботі є фахове виконання державним службовцем функціональних обов’язків. Чиновник має пам’ятати – він покликаний служити громаді, своїй державі. Свою команду я б означив як команду ефективних менеджерів. Без зайвої скромності скажу: за період роботи цієї команди в області чимало вдалося зробити.
Які свої досягнення на посаді губернатора Ви вважаєте найважливішими? Що з запланованого поки що не вдається зробити?
- Очевидно, найважливіше наше досягнення - це суспільно – політична злагода в краї і налагодження плідної співпраці з представницькою гілкою місцевої влади. Маємо порозуміння і з Чернівецькою міською радою, її виконкомом. Стали традиційними спільні колегії, наради облради і облдержадміністрації. Здається, вже всі переконалися, що таке об’єднання зусиль дає позитивні результати. Бо справді, вирішуються конкретні проблеми територій, а не з’ясовуються стосунки. І це найважливіше, на мій погляд. Таким чином нам вдалося долучити до співпраці і громади краю. Саме завдяки спільним зусиллям в минулому році на Буковині було введено в дію 14 об’єктів соціального призначення. Скажімо, здати в експлуатацію 4 школи – довгобуди, які стояли пусткою впродовж десятиліття. Достатньо бюджетних грошей на ці об’єкти не було передбачено - залучили кошти меценатів, сільських громад
Цей рік на Буковині оголошено “Роком медицини”. Мусимо значно поліпшити охорону здоров’я буковинців, передусім створити нормальну базу для надання медичної допомоги.
А серед невирішених проблем – це, передусім, надання преференції для Буковини через запровадження територій пріоритетного розвитку. Зараз обласна влада активно ініціює прийняття Верховною Радою відповідного Закону.
Чи є в вашому кабінеті портрет Президента? Якщо ні, то чий?
- Так, у мене в кабінеті портрет Президента України Віктора Ющенка.
Чи є у вас наміри в майбутньому переїхати в київ і знайти роботу в центральних органах влади? Можливо, ви б хотіли стати народним депутатом?
- Ні, таких планів у мене наразі немає. А можливості перебратися в Київ, повірте, були, і не один раз. І пропозиції були. Мені подобається працювати в регіоні – тут є набагато більше можливостей реалізувати конкретні плани, економічні проекти. Маю постійне спілкування з людьми, звичайними людьми, розумію їх потреби, проблеми, знаю, як їх вирішувати. І допомагаю вирішувати. Зізнаюсь, саме від цього отримую моральне задоволення. А змінювати місце роботи?... Ні, спочатку маю разом з командою однодумців втілити в життя намічені завдання. Та й перед буковинською громадою є зобов’язання – їх треба виконувати.
Чи знаходите Ви вільний час для того, аби робити ті справи , які вам до душі? Наприклад, для Вашого хобі – живопису.
- Ні, часу якраз бракує. А звідки Ви знаєте про моє захоплення живописом?... Справді, поки що про повноцінний відпочинок доводиться лише мріяти. От у квітні, сподіваюсь, буду у відпустці, тоді й живопису увагу приділю. А поки що робочий режим справді напружений, багато справ потребують постійної уваги і зусиль. По іншому наразі не виходить, хоча розумію, що це не найкращим чином характеризує мене як керівника. Але, як радять відомі фахівці Стокгольмської школи економіки Нордстрем і Ріддерстралє, “треба рухатися, треба рухатися швидше, треба рухатися ще швидше, треба починати рухатися вже зараз”. Такий темп життя диктується часом.
Чи є у губернатора час на сім’ю?
- Це одне з найболючіших питань. Мені надзвичайно прикро, що мало уваги залишається для сім’ї. Тому надзвичайно ціную кожну мить, проведену в домашній атмосфері. Правда, намагаюся впродовж дня кілька разів зателефонувати дружині. Вона мене, звісно, сварить за такий режим життя, але ставиться з розумінням. Принаймні, хочу так думати. Користуючись наданою Вами можливістю, хочу публічно сказати дружині, що я її люблю. І подякувати за терпіння.
|
|
