Літня спека остаточно заморозила українську політику. Депутати «зализують» свої рани на курортах та у санаторіях. Проте прем'єр-міністр Юлія Тимошенко не дає їм спокою і хоче перервати довгождані відпустки народних обранців.
Поки депутати ніжаться на сонечку, Україну закрутило у вихорі православних баталій. До нас приїхав Вселенський Патріарх, який толерантно заявив, що зацікавлений у створенні помісної української церкви.
Свою оцінку цим подіям, а також новому витку протистояння між Президентом Віктором Ющенком і прем'єром Юлією Тимошенко в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у дав директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
- Як Ви оцінюєте результати святкування у Києві 1020-ліття Хрещення Київської Русі? Чи були сенсації у заявах патріархів?
- У цілому я оцінюю цю подію, як критичний момент у новій українській історії. Я думаю, що таких серйозних передумов нового розколу православ'я не було вже багато років. Тому те, що говорив Вселенський Патріарх, частково заспокоїло суспільство і понизило градус напруженості.
Фахівці не були впевнені в тому, що Вселенський Патріарх не скаже, що пора вже виходити із омофору Російської православної церкви, і він готовий надати українській православній церкві Київського патріархату і автокефалам канонічність після певних кроків. Але цього не сталося. І дипломатія, і бажання зберегти єдність у православному світі перемогло, і все закінчилося, на мій погляд, більш-менш благополучно, хоча перспективи неясні. Є зацікавленість розкольників у тому, щоб отримати канонічний статус за допомогою Варфоломія.
У православній церкві, не дивлячись на те, що Константинопольський Патріарх називається Вселенським, немає першого патріарха, усі патріархи рівні. У цьому сенсі спроба представити і ЗМІ, і особисто Ющенка приїзд Вселенського патріарха як приїзд неначе «Вселенського Папи», - це порушення всіх канонів. Приймали обох патріархів нерівноцінно, хоча їхній статус однаковий. Це церкви-сестри, Константинопольський і Московський патріарх абсолютно рівні, їм має бути забезпечений рівний статус прийому.
На мій погляд, ми виступили в очах православного світу як дикуни.
- Чи можливо у нинішніх умовах скликати на цьому тижні позачергове засідання ВР, як того хоче Юлія Тимошенко?
Сам факт закликів абсолютно природний. Прем'єр-міністр зацікавлена у тому, щоб були внесені зміни до бюджету, і не говорити про це, не проявляти турботу начебто неправильно. Тимошенко робить свою роботу. У той же час вона чудово розуміє, що зібрати депутатів до кінця серпня не вдасться, тому нічого з цього не вийде.
У будь-якій країні уряд відповідає за бюджет, а у нас Президент Ющенко хоче зробити так, як він вважає за правильне. Це означає, що без домовленостей з фракціями меншості проголосувати за бюджет все одно не вдасться.
- Нещодавно Кабмін звинуватив Президента у масовому блокуванні свідомо правомочних рішень Кабміну. Коли закінчиться протистояння Ющенка і Тимошенко?
Це протистояння закінчиться тоді, коли Віктор Андрійович піде на «політичну пенсію». Іншого просто неможливо собі уявити. Ющенко міг би усвідомити, що у нього немає шансів отримати другий президентський термін, і піти на компроміс з Тимошенко. Проте останні виступи Президента ясно показують, що він абсолютно непримиренний стосовно Тимошенко. Для нього категорично неприйнятна ця кандидатура, і підтримувати її на президентських виборах він не буде. Тому компромісний варіант уявити неможливо.
Є інший варіант, який легше собі уявити. Це коли Партія регіонів остаточно переконається у тому, що домовитися з Ющенком відповідним для них чином неможливо, і вони підуть на переговори з Тимошенко про створення коаліції. Крім того, вони можуть домовлятися про спільний варіант Конституції. Тоді Ющенко опиниться поза грою, будь-яке його рішення може долатися. З часом еліти зрозуміють, що з Ющенком все зрозуміло, і розвернуться у бік необхідності домовлятися з суб'єктом, хай тимчасового, але стратегічного союзу з наведення ладу в країні.
- Днями Ющенко заявив, що Тимошенко піде на вибори президента. Це можна вважати офіційним «розлученням» коаліції?
- Остаточне «розлучення» коаліції вже давно відбулося. Фактично після того, як стало ясно, що Ющенко і його Секретаріат не просто конкурують з урядом, а ведуть війну проти Кабміну, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах, зокрема, зраді національних інтересів.
Говорити про продовження якогось союзу або коаліції не випадає. Ясно, що його вже не існує. Питання тепер у тому, як конфігуруватиметься політичний простір перед президентськими виборами. Я, як і раніше, впевнений у тому, що найкращий для України варіант – це скасування всенародних президентських виборів. Сподіваюся, що незабаром це стане спільною позицією політичної еліти, і будуть внесені зміни, які позбавлять Президента нинішніх повноважень, а також прийметься рішення про обрання його у парламенті або у додатковому якомусь органі, куди входять не тільки депутати, але і, припустимо, представники областей, приблизно так, як обирається президент Німеччини. У цьому якраз суть і тема порядку денного наступного політичного сезону.
Тема конкуренції між Ющенком і Тимошенко стає другорядною, оскільки немає ніяких перспектив для того, щоб вирівняти їхні електоральні ресурси. Тимошенко, навіть якщо вона ще втратить частину підтримки у зв'язку зі складною економічною ситуацією, все одно матиме вдвічі більший рейтинг, ніж у Президента. Якщо Ющенко хоче з ганьбою вийти на «політичну пенсію», то він конкуруватиме з Тимошенко. Якщо змириться і знайде форму, як коректніше піти, тоді для нього, принаймні, залишається якесь місце, яке не так дискредитує його як колишнього Президента.
|
|
