Попович: Я впевнений, що Луценка й Тимошенко посадять

Замість цього – лише прагнення впритул стиснути й зміцнити владну вертикаль, розгромити опозицію – це всі добре бачать, але ж це поки не полегшило ніяких економічних проблем в країні.

Та й неможливо це, оскільки наші суспільство й економіка потребують реформ структурних, які не були б наслідком грубого насильства.

Для нас необхідні реформи, які відкривають щось, раніше нами незвідане . Але нічого з цього я, на жаль, зараз не бачу. І суспільство, по-моєму, теж, крім, хіба що, свого майбутнього, про яке можна сказати, що воно поки «вилами по воді писане».

Для мене, як для інтелігента, важливим є «далекий приціл» на демократію. Втрата демократії в нашій країні - велике особисте нещастя для тих, хто все життя жив надією, що Україна буде незалежною демократичною державою.

- Ви сказали, в країні поки немає реформ, зате з'явилися в надлишку вуличні акції. Чи означає це, що прихід до влади Януковича спровокував «воскресіння дракона»?

- Так, звичайно! Їх стало більше і буде ще більше! І за це людей переслідують! Ми прекрасно знаємо, що на сьогоднішній день існує безліч спроб покарати тих, хто торік прийшов на Майдан протестувати проти ухвалення Податкового кодексу виключно з економічних мотивів. Це дуже делікатна двоїста ситуація.

- Деякі експерти впевнені, що нинішня політична ситуація України - осучаснена копія 1937 року. Ви з цим згодні?

- 1937 рік, насправді, - це дуже страшно. Я щиро сподіваюся, що у нас не станеться ні 1933, ні 1937 року, але, разом з тим, абсолютно очевидно й те, що ми втрачаємо демократичну структуру, а це саме по собі означає посилення некомпетентної влади й необмежене право на втручання в усі сфери некомпетентних осіб.

При авторитарному режимі не можна вірити владі, тому що вона просто не в змозі ухвалювати розумні рішення, оскільки негайно ізолюється від суспільства. Однак реальну картину ми зможемо побачити лише при наближенні чергових виборів, хоча нинішня українська влада веде себе так, що видно неозброєним оком - вона хоче і має намір пробути біля керма як мінімум десять років, а може й більше.

Вона розуміє, що для цього їй потрібно, насамперед, цілком і повністю розгромити опір; добитися, щоб слово «опозиція» в принципі викликало у населення жах, огиду й страх. І, зрештою, як у Російській Федерації існує «Єдина Росія», так і в Україні буде «Єдина Україна».

Це все настільки неприємно, що єдині слова, які зараз спливають у пам'яті, це «Україна не Росія». Я не уявляю собі, як можна всерйоз розраховувати на такі силові методи управління. Але, враховуючи, що влада має намір як мінімум десять років пробути біля керма, можна говорити про те, що цей час стане епохою репресій. І хоча це не будуть часи викриття «троцькістів», «бухарінців», мадагаскарських і цейлонських шпигунів і диверсантів, зате це будуть переслідування за дрібні грішки, через які людей зможуть «закатати» в зону років на десять-п'ятнадцять. Ось побачимо, чим закінчаться переслідування Тимошенко, Луценка та інших, хоча я впевнений, що їх посадять.

- У кулуарах натякають, що правляча партія не виключає планів щодо активного лобіювання Тягнибока та його «Свободи», щоб на їхньому тлі, на наступних президентських виборах виглядати меншим злом...

- Я не сумніваюся в цьому! Я не інформована людина, не учасник політичних акцій, але я не сумніваюся в тому, що Партія регіонів лобіює, причому і в матеріальному плані теж, Тягнибока. Звичайно, адже найзручніше мати агресивного противника...

- Що ж, останнє запитання, Мирославе Володимировичу, щодо Бандери та позбавлення його посмертного звання Героя. Свого часу з цього приводу було багато розмов; деякі експерти стверджували, що позбавлення Бандери присудженого звання стане великою помилкою Президента. Ви що скажете на це?

- Я взагалі не хотів би порушувати це питання. Витягати зараз такі серйозні дискусійні проблеми, на які немає і не може бути однозначних відповідей, значить – відводити думки й увагу населення від справжніх, болючих, трепетних проблем.