Республіка Кенія, яка отримала незалежність 12 грудня 1963 року і «починала» як одна з колоній Сполученого Королівства, сьогодні є однією з країн Східної Африки, що найбільш динамічно розвиваються.
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Кенії і Танзанії Володимир Бутяга розповів ForUm'у про перспективи розвитку відносин між двома державами і складнощі посольських буднів.
- Володимире Івановичу, я знаю, що доля неодноразово закидала Вас в «гарячі точки»: у 1983-86 рр. в Афганістан, у 1997 р. у Пакистан, у березні-квітні 2011 р. в Лівійську Арабську Джамахирію, де якраз почалася громадянська війна...
- До Лівії я відправився на особисте прохання міністра закордонних справ України Костянтина Івановича Грищенка. Він зателефонував мені, запропонував виконати місію Спеціального Посланника нашого МЗС в цій країні.
Я погодився з гордістю, без будь-яких коливань. На той час там перебували кілька тисяч українських лікарів, яким потрібна була допомога. Крім того, у складних умовах війни продовжувало свою роботу Посольство України в Лівії, де я працював разом з надзвичайно талановитим молодим дипломатом - послом України в Лівії Миколою Нагорним. Такими непростими ситуаціями перевіряється професіоналізм… можу сказати, що за такими українськими дипломатами, яких я зустрів у Лівії, майбутнє української дипломатичної служби.
Нам вдалося зробити все щодо організації евакуації із зони бойових дій усіх бажаючих українських громадян та значної кількості іноземців десантним кораблем «Костянтин Ольшанський».
- Як, на вашу думку, сильно вплинули події в Тунісі та Єгипті на ситуацію в Кенії і еміграцію українців, які проживають в країні?
- Відомі події в Північній Африці і на Близькому Сході змусили задуматися уряд Кенії щодо шляхів подальшого соціально-політичного розвитку країни. Йдеться про необхідність прискорення впровадження в дію нової Конституції країни, прийнятої на всенародному референдумі 4 серпня торік. Зокрема, прийнято значну кількість законодавчих актів про проведення економічних реформ, зниження рівня безробіття, особливо серед молоді.
Усі ці питання в Кенії сьогодні надзвичайно актуальні, особливо з огляду на майбутні президентські вибори у 2012 році. Одне з проблемних питань на сьогодні - ситуація в сусідній Сомалі, де ось уже 20 років безперервно йде громадянська війна. Ситуація в цій країні впливає і на Кенію у сфері безпеки.
Останнім часом у Кенії більш ніж на 25% зросли ціни на основні продукти харчування, товари першої необхідності і бензин. Усе це не може не позначатися на житті простих кенійців. Вони незадоволені і це, звичайно, додатково посилює напругу в суспільстві.
Наше посольство щоденно відстежує та аналізує основні події в країні та регіонах Східної Африки; ми регулярно інформуємо МЗС України про можливі загрози для наших громадян, зокрема, і в цілому щодо інтересів України. Зараз ситуація в Кенії стабільна, прямої загрози життю або безпеці українців не спостерігається.
- Які зовнішньополітичні інтереси України змусили активізувати діяльність українського посольства в Кенії? Адже саме під таким кутом слід розглядати Ваше призначення до Кенії у лютому 2010 року?
- Почну з Нігерії. Я там був першим Послом нашої Держави. Це найбільша країна, одна з найскладніших на африканському континенті і в плані роботи, і в плані проживання. Точніше - виживання (сміється). Щодня ти знаходишся в умовах постійної загрози життю, я маю на увазі і невиліковні хвороби, і криміногенну обстановку. І, все таки, кожен з нас повинен виконувати свою роботу. Працювати можна в найскладніших умовах. І велике щастя, коли тобі вдається отримати від цієї роботи позитивний результат.
Під час мого перебування в Нігерії, Україна уклала кілька дуже вигідних для себе контрактів. Так був підписаний масштабний контракт з добудови Аджаокутського металургійного комбінату на суму близько одного мільярда доларів США. Будівництво цього підприємства почалося ще за радянських часів. Там працювали понад 4 тисячі наших інженерів і фахівців різних галузей. Після розпаду СРСР припинилося і будівництво. Пізніше, за ініціативою Посольства, Україна відновила будівництво комбінату, де зараз працюють сотні українських фахівців.
До сусідньої Гамбії - невеликої західноафриканської країни - нам вдалося відправити партію морських поромів київського виробництва, а гамбійську землю почали орати 450 тракторів заводу «Південмаш». Усе це, незважаючи на своєрідність кліматичних умов і практично повну відсутність поінформованості української сторони щодо Західної Африки, можна вважати справжнім проривом в економічних відносинах вищезгаданих держав.
Моя дипломатична місія як посла почалася у лютому 2010 року. Зараз посольство істотно розширюється. Хочу зазначити, що на момент захоплення суден «Фаїна» і «Аріана» біля берегів Сомалі, та й надалі, мало хто знав про існування диппредставництва України в Кенії.
- Але, наскільки мені відомо, співробітники посольства не є миротворцями. Вони не носять зброю, не вступають у фізичне протиборство з сомалійськими піратами, чи не так? У чому ж місія українських дипломатів у Кенії?
- Так, ви маєте рацію. Єдина зброя в нашій «роботі» з піратами - переговори і посередництво. Але, хочу підкреслити, що у разі захоплення судна вести переговори безпосередньо з піратами мають право не дипломати, а судновласники та оператори. Дипломати можуть консультувати під час цих переговорів, захищати законні права моряків, узгоджувати і координувати дії з правоохоронними органами країни.
Так, зокрема, успішне визволення судна «Аsian Glory», до складу якого входили 10 громадян України - результат скоординованих заходів, здійснених Міністерством закордонних справ України, посольством України в Кенії, за участю британської сторони. Ще один приклад - недавнє звільнення двох українських моряків танкера «MV York».
Україна як активний контрибутор миру і безпеки приєднується до операції Євросоюзу «Аталанта» з патрулювання акваторії біля берегів Східної Африки. У листопаді 2010 року представник Збройних сил України приступив до виконання обов'язків в оперативному штабі ЄС Операції «Аталанта» (м. Норвуд, Великобританія). Разом з тим, опрацьовується питання про можливе розширення участі України в операції шляхом відправлення українського контингенту в район проведення операції.
Крім того, під час чергового засідання Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2010 року Україна виступила з ініціативою щодо прийняття Всеохоплюючої конвенції по боротьбі з актами морського піратства універсальним шляхом.
- Ви вважаєте, що прийняття конвенції дозволить викорінити піратство?
- Звичайно, конвенція не є панацеєю, витоки сомалійського піратства лежать в іншій плоскості. Але подолати бідність в Сомалі і, головне, змінити менталітет окремих сомалійців про заробіток бандитським способом, не під силу одній країні-донору або міжнародній організації.
- Володимире Івановичу, Ви Постійний Представник України в Програмі ООН з навколишнього середовища (UNEP) та Постійний Представник України в Програмі ООН щодо населених пунктів (UN-HABITAT). Скажіть, чим для нашої країни цікаве таке членство? Були випадки, коли Україна отримувала від ООН допомогу?
- Моє призначення Президентом України Віктором Януковичем розглядається мною як важлива подія з точки зору подальшого розвитку міжнародної діяльності України, розширення та активізації відносин нашої держави із зазначеними установами системи ООН.
Планується інтенсифікувати співробітництво за такими напрямами як збереження біологічного різноманіття, захист існуючих екосистем, менеджмент водних ресурсів, боротьба з негативними впливами індустріального розвитку на навколишнє середовище. Очікується посилення співпраці Посольства з відповідними державними установами, зокрема Міністерством екології та природних ресурсів України.
Я вважаю, що для нас була б надзвичайно корисною експертна допомога фахівців UNEP у різних областях. У цьому контексті хотів би згадати, що у березні 2010 року експерти UNEP в рамках системи ООН з оцінки природних катастроф і координації, спільно з представниками Центру Європейської Комісії з моніторингу та інформації, здійснили огляд стану дамб на сховищах відходів у місті Калуш Івано-Франківської області. Вони запропонували відповідні рекомендації щодо зменшення небезпеки для місцевого населення і навколишнього середовища.
Стосовно Програми ООН щодо населених пунктів (UN-HABITAT) хочу зазначити, що ми хотіли б отримати передовий міжнародний досвід у сфері управління процесами, пов'язаними з урбанізацією, зокрема її соціально-економічними і демографічними наслідками.
- І останнє запитання: чи подобається Вам працювати в Кенії? Які прогнози, плани у відносинах двох держав бачаться особисто Вам?
- Почну з того, що потрапивши до Кенії, розумієш - це дійсно колиска людськості. До речі, у Кенії Україна повинна повчитися поваги до тварин і птахів! Я вважаю, що Кенія одна з кращих країн Африки в кліматичному сенсі - середньорічна температура тут +27 градусів. Крім того, привітне місцеве населення. Усе це дає можливість для нормального існування як самого дипломата в країні, так і його сім'ї.
Щодо прогнозів: робити їх - справа невдячна. У нас багато планів, але їх виконання неможливе за місяць чи рік. Можна сказати, що ми вийшли з кенійськими партнерами на марафонську дистанцію. Тому головне, щоб вистачило сил (посміхається).
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
1229
