Повна і незаперечна інтеграція України у Європейський Союз – це не просто державна мета, а й мрія чи не кожного українця. Йдучи у Євросоюз, ми часто оглядаємося на нашу сусідку Польщу, яка не тільки є повноправним членом ЄС, а й незмінним союзником у наших єкросподіваннях. Про те, чому Республіка Польща підтримує Україну, які у нас економічні, культурні та просто людські стосунки в ексклюзивному інтерв’ю ForUm’у розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України у Республіці Польща Маркіян Мальський.
- Пане Посол, Ви неодноразово зазначали, що Польща робить усе можливе для просування України на шляху європейської інтеграції. На Вашу думку, навіщо це полякам?
- Україна і Польща – це сусідні держави, два народи, об’єднані спільним історичним минулим та динамічним діалогом сьогодення. Україна і Польща – це дві найбільші країни Центральної Європи. Найбільші за територією, найбільші за ресурсами. З моменту їхньої появи на історичній карті Європи наші народи жили у тісній взаємодії. Тому абсолютно логічним є те, що і сьогодні Україна та Польща виявляють взаємну зацікавленість.
Після визнання Республікою Польща державної незалежності України розпочався динамічний, поступальний розвиток українсько-польського співробітництва, обумовлений збігом національних інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їхніми глибинними культурними зв’язками. Польща трактує Україну як найважливішого неатлантичного стратегічного партнера. А стратегічне партнерство передбачає такий рівень співробітництва між державами, при якому вони спільними зусиллями реалізовують свої ключові національні інтереси.
Одним із найважливіших для України сьогодні питань є питання європейської інтеграції. Тому наш сусід і стратегічний партнер на всіх рівнях лобіює євроінтеграційні прагнення України, підтримує наближення нашої держави до європейського політичного та економічного простору.
- Ваш колега, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Генрік Литвин, в інтерв'ю ForUm'у сказав, що для вступу в ЄС Україні потрібні зміни. Деякі з них прописані в Угоді про асоціацію, у програмі лібералізації візового режиму. Та ще потрібно розуміння суспільства, що шлях до ЄС це не «кращий шлях сьогодні», не «один із можливих шляхів», а – єдино правильний. «Потрібно, щоб люди були впевнені, що держава – це не опікун, який розподіляє якісь блага, а організатор. І кожен сам повинен бути активним, діяти, працювати на себе, а держава – створювати для цього умови», - сказав Литвин. Ви погоджуєтеся? Чому?
- Думаю, українське суспільство вже давно усвідомило доцільність і переконалося у безальтернативності євроінтеграційного вектора розвитку. На мою думку, є також і розуміння того, що власний добробут залежить, передусім, від особистого внеску, від власних зусиль. Тому сьогодні і процес європейської інтеграції України, і покращення рівня життя наших громадян залежить від того, наскільки швидко в країні впроваджуватимуться необхідні зміни, наскільки швидко ми зможемо наблизити своє внутрішнє законодавство до європейських норм і стандартів.
Україна активно працює у цьому напрямі, проводить системну роботу з метою якнайшвидшого виконання свого домашнього завдання, покращення інвестиційного клімату, залучення іноземних інвестицій. Проведено реформу судової системи, змінено кримінальний і митний кодекси, модифіковано енергетичне законодавство. На виконання зобов’язань у рамках Європейського Енергетичного Співтовариства було прийнято низку політичних рішень щодо реформування системи управління державними фінансами. Зроблено чимало.
Сподіваюся, що політичні сили у новообраному парламенті спроможуться консолідувати зусилля з метою прийняття рішень, які дозволять Україні продовжити рухатися обраною траєкторією. Сподіваюся також, що наші західні партнери демонструватимуть більшу відкритість щодо європейського майбутнього України.
- Скажіть, а коли все ж прийде час для безвізового режиму?
- Скасування візового режиму з країнами ЄС є одним із ключових питань для України. Адже візовий режим об’єктивно ускладнює економічну співпрацю, міжлюдські контакти, звужує можливості розвитку культурного та міжрегіонального співробітництва. Це особливо відчутно в українсько-польській взаємодії. Однак поступ є. Україна підписала з ЄС так звану дорожню карту, або план надання безвізового режиму. На підставі цього документа було розроблено національну стратегію з виконання дій у рамках безвізового режиму, яка включає перелік необхідних завдань щодо зміни внутрішнього законодавства і конкретні терміни їхнього виконання. Сьогодні Україна зробила значний поступ щодо цього.
Водночас ведеться робота і на інших напрямах. Ще одним кроком до лібералізації візового режиму стало набуття чинності Угоди, підписаної 6 червня 2012 року у Перемишлі міністрами закордонних справ України та Польщі про скасування оплати за оформлення національних віз до РП.
- Чи пов’язана лояльність Польщі до України тим, що українці за результатами минулорічного перепису населення в РП залишаються четвертою найбільшою національною меншиною у цій країні?
- У Республіці Польща за даними перепису населення 2011 року проживає 49 тисяч осіб, які ідентифікують себе як українці. Наявність у державі такої чисельної української національної меншини, безперечно, свідчить про лояльність і доброзичливість нашого західного сусіда.
- Наскільки суспільно активними є українці у Польщі?
- Українська громада у РП надзвичайно активна в усіх сферах життя країни. Об’єднання українців Польщі – інституція, яка протягом років проводить діяльність з метою збереження національної ідентичності українців, підтримки та розвитку української мови і культури. Великого значення співробітництву та забезпеченню потреб українців, які проживають у Польщі, надає Посольство України у РП. З метою створення ефективного плацдарму для діалогу з громадою у 2006 році було створено Координаційну раду, на засіданнях якої розглядаються найбільш актуальні питання. У січні цього року відбулося її 7-ме засідання.
Сьогодні Посольство спільно з українською громадою РП працює над реалізацією масштабного проекту – ремонту приміщень Українського народного дому у місті Перемишлі. Зокрема, на ці потреби МЗС України було виділено 104 тис. дол. США, 76 тис. із яких уже перераховано на рахунок української громади. За фінансового сприяння МЗС України надано підтримку на видання другого тому книги Є.Мисила «Операція Вісла. Документи».
Спільно з українською громадою ми проводимо культурні заходи, фестивалі української культури, такі, як «Лемківська ватра», «На Івана на Купала», «Дні добросусідства на українсько-польському кордоні». Разом відзначаємо державні та релігійні свята, вшановуємо та зберігаємо пам’ятні для українського народу місця.
- Торік, влітку 2011 року, президент Польщі Броніслав Коморовський оголосив про легалізацію. Чи вдало вона пройшла? Скільки українців скористалися цією можливістю?
- Орієнтовна кількість громадян України, які подали заяви на легалізацію у РП, – 2 тисячі чоловік.
- У Польщі також дозволили подвійне громадянство. Як думаєте, багато українців скористаються цим і отримають його? Чи будуть відмовлятися від українського? Чи незважаючи на те, що в Україні це не дозволено, матимуть два громадянства?
- Отримати польське громадянство не так легко і швидко, як може здаватися на перший погляд. Інтересанту необхідно відповідати певним критеріям та представити низку документів, які підтверджують це. Тому не думаю, що серед українців, які перебувають у Польщі, буде багато бажаючих отримати паспорт громадянина РП.
Враховуючи, що українське законодавство не передбачає подвійного громадянства, а вихід із нього призводить до втрати низки прав на території України, навряд чи можна сподіватися ажіотажу навколо цього питання.
- Між нашими державами діє програма про місцевий прикордонний рух. Кажуть, що українці активно їздять до Польщі за продуктами, а поляки в Україну – за бензином. Виникають черги на кордонах. Це так? Чому? Чи не викликає це конфліктів? Потрібно відкривати нові прикордонні переходи/переїзди?
- З кожним роком ми фіксуємо збільшення кількості перетину громадянами обох держав українсько-польського кордону. Цьому, безумовно, сприяє дія Угоди про місцевий прикордонний рух. Однак хотів би наголосити, що збільшення упродовж останніх років бізнес-контактів, поглиблення міжрегіонального співробітництва, активізація співпраці у сфері науки і культури між Україною та Польщею відбуваються завдяки комунікації віч-на-віч, завдяки особистим зустрічам громадян обох країн, а отже, природно, що з кожним роком потік людей у діючих пунктах пропуску росте.
Питання пропускної здатності спільного кордону є одним із основних питань порядку денного наших переговорів не лише з польською стороною, а й ЄС.
Сьогодні ми очікуємо на рішення Європарламенту щодо законодавчої ініціативи Європейської Комісії про внесення змін до Шенгенського кодексу кордонів. Сподіваємося, що вже протягом місяця-двох такі зміни будуть впроваджені, що дозволить нам здійснювати спільний прикордонний та митний контроль.
З метою подолання черг на українсько-польському державному кордоні обидві країни значну увагу приділяють модернізації існуючих та будівництву нових пунктів пропуску. Так, у січні 2013 року планується відкриття пункту Угринів-Долгобичув, у травні – Грушів-Будомєж. Завершується будівництво автостради міжнародного значення, яку буде сполучено у пункті пропуску Краківець-Корчова. Під час останнього візиту президента Польщі Броніслава Коморовського в Україну було укладено Угоду про створення на українсько-польському державному кордоні міжнародного пункту пропуску автомобільного сполучення Нижанковичі-Мальховичі.
- А як працюється українському бізнесу у Польщі? Це малий і середній бізнес, чи є і великий?
- Якщо подивитися на перелік українських фірм, які сьогодні працюють на польському ринку, то можна з упевненістю сказати, що український бізнес вагомо представлений у Польщі. В країні працюють щонайменше десяток підприємств з великим українським капіталом. Успішними українськими інвестиційними проектами у РП є металургійний комбінат «Гута Ченстохова» (інвестор – «ІСД»), суднобудівельний завод «Сточнє Гданське» (інвестор – «ІСД»), «Гута Покуй» (інвестор – «Приват»), завод освітлювальних приладів «Геліос» (інвестор – «Іскра»), плодопереробний завод «T.B.Fruit Dwikozy» (інвестор – компанія «T.B.Fruit» (власник торгівельної марки «Яблуневий дар»).
Свідченням ефективності роботи українських компаній у Польщі є показники Варшавської фондової біржі цінних паперів. До речі, загальна сума залучених портфельних інвестицій в українську економіку за допомогою Варшавської фондової біржі склала більше 1 млрд. дол. США. Тут котируються акції 12 українських компаній. Серед них – Kernel, Astarta, Milkiland, Agroton, Sadovaya Group, Agroliga, Industrial milk company, KSG Agro, Westa, Coal Energy S.A, Ovostar Union та KDM Shipping Public Ltd. Із них одинадцять – на основному майданчику і одна – на альтернативному майданчику NewConnect.
Приємно констатувати, що у березні цього року найбільша за капіталізацією українська компанія на ВФБ Kеrnel увійшла до індексу «блакитних фішок» польського ринку. Найближчим часом ми також очікуємо входження на Варшавську фондову біржу нових компаній з українським капіталом.
- Це правда, що не тільки поляки інвестують в Україну, а й українці у Польщу? Які цифри?
- За даними Державного комітету статистики України, обсяги українських інвестицій у польській економіці станом на листопад 2012 року склали 53,3 млн. дол. США. Відносно загального обсягу українських інвестицій за кордоном ця сума становить 0,8%. Проте обсяг реальних українських інвестицій у РП, які з різних причин не фіксуються українською статистикою, перевищує 1 млрд. дол. США.
- Коли у Варшаві відкривали Євро-212, на зустрічі з журналістами Ви сказали, що чемпіонат – це чудовий шанс продемонструвати Європі здатність України успішно реалізовувати великі проекти. «Саме цей проект демонструє, що з Україною можна реалізовувати й інші проекти, зокрема, в енергетиці, сільському господарстві, екології», - зазначили Ви. Скажіть, Україну і українців побачили? Матимуть з нами справу?
- Євро-2012 стало для України доброю нагодою розвіяти стереотипи, які сформувалися у європейців упродовж попередніх років. Під час чемпіонату Європи з футболу Україну відвідало понад 4 млн. гостей з-за кордону. Багато із них повернулися додому з переконанням, що Україна – колоритна, культурно самобутня і непізнана ними країна, і що пізнавати її можна безпечно.
Євро-2012 стало для нас також доброю нагодою продемонструвати свій економічний потенціал, що, безсумнівно, призведе до започаткування в Україні нових інвестиційних проектів. Я переконаний, що ситуація значно зміниться після підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
