Президент України Віктор Ющенко затвердив Стратегію національної безпеки України.
Про це говориться в Указі Президента, опублікованому на його офіційному сайті.
Президент доручив Кабінету Міністрів забезпечити виконання стратегії, а секретарю Ради національної безпеки і оборони інформувати Президента про стан її реалізації.
Як повідомляється на офіційному сайті Президента, Стратегія вперше розроблена відповідно до Указу Президента України від 5 вересня 2006 року №737 і Розпорядженням Президента України від 20 лютого 2006 року №32 на виконання частини другої статті 2 Закону України «Про основи національної безпеки України», в якій встановлено, що Стратегія національної безпеки України затверджується Президентом України.
Стратегія підтверджує необхідність подальшого затвердження демократичних цінностей в країні, продовження економічних трансформацій, реалізацію завдань європейської і євроатлантичної інтеграції держави. Її реалізація позитивно вплине на якість планування державної політики національної безпеки, узгодженість практичних дій щодо забезпечення захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.
Положення Стратегії ґрунтуються на пріоритетності прав і свобод людини та громадянина, верховенства права, які розглядаються як основоположні принципи національної безпеки. Вперше однією з найактуальніших для національної безпеки проблем визначається завдання забезпечення національної єдності і соборності Української держави, передає «УНІАН».
Стратегія враховує зростаючу динаміку сучасного світу, необхідність адекватного реагування на зовнішні і внутрішні загрози та виклики, які нерідко носять глобальний характер. При цьому проаналізований весь комплекс проблем забезпечення національної безпеки у зовнішньо - і внутрішньополітичній, військовій, економічній, інформаційній, гуманітарній і соціальній сферах, зафіксований стан і спрямованість реформування сектора безпеки.
Стратегія національної безпеки визначає мету і напрями державної політики національної безпеки на середньострокову і короткострокову перспективу і є своєрідною «дорожньою картою» для комплексного планування діяльності органів державної влади на теренах внутрішньої і зовнішньої політики на основі національних інтересів, розробки перспективних взаємоузгоджених планів і програм.