Україну звинуватили у покритті нацистів

Правозахисна організація «Центр Симона Візенталя» опублікувала щорічний звіт про розслідування злочинів нацизму, скоєних у роки Другої світової війни. У звіті дано оцінку зусиллям і результатам, досягнутим різними країнами у пошуках і покаранні нацистських злочинців, які переховуються. Естонія, Латвія, Литва та Україна, а також Австралія, Хорватія і Угорщина потрапили у категорію країн, які нічого не роблять у цій сфері внаслідок відсутності політичної волі, оскільки юридичних перешкод у цих країнах до пошуку і покарання нацистів немає.

Усі країни у звіті поділені на категорії від «A» до «F». У категорію «A» (країни, що займають активну позицію з цього питання і досягли максимальних результатів) потрапили тільки США. Канада, Німеччина та Італія потрапили також до списку країн, які підтримують діяльність центру, - їхня категорія «B» (країни, що займають активну позицію, але які ухвалили лише один вирок за звітний період). До категорії «C» (країни, що не винесли жодного обвинувачувального вироку, але ведуть справи проти нацистських злочинців) потрапили Австрія, Польща і Сербія. Данію і Нідерланди звинуватили у тому, що вони фактично згорнули таку діяльність, хоча мінімальні спроби робилися.

До «чорного списку» (F) потрапили також Швеція і Сирія - там є юридичні перешкоди, зокрема, закон про терміни давності, які перешкоджають пошуку і покаранню нацистських злочинців, повідомляє «Newsru.com».

Найчисленніша категорія (X), до якої потрапила і Росія, - це країни, що не надали центру даних про пошук і покарання нацистських злочинців і де не було помічено ніякої активності у цьому напрямі.

«Центр Симона Візенталя» - найнаполегливіша з організацій, які займаються пошуком нацистських злочинців. Засновник Центру Симон Візенталь сам пережив Голокост і присвятив своє життя пошукам нацистських злочинців. Візенталь помер у 2005 році, але до того моменту йому вдалося знайти приблизно 1,1 тисячі співучасників нацистських злодіянь.

Багато хто з них помер своєю смертю або сховався під вигаданими іменами. Але продовження пошуку - данина пам'яті тим, хто був по-варварськи винищений у країнах Балтії, в Білорусії та в Україні, у Хорватії, Німеччині та Австрії. Нещодавно центр опублікував список із 10 найнебезпечніших нацистських злочинців, які ще живуть на планеті.

Так, триває «полювання» за злочинцем номер один за версією Центру Візенталя - лікарем-садистом Арібертом Хаймом. Його підозрюють у вбивстві сотень в'язнів концтабору Маутхаузен. Заарештований американськими військовими ще у 1945 році, Хайм чомусь опинився на волі і до 1962 року пропрацював гінекологом в одній із лікарень Баден-Бадена. Як припускається, наразі він живе десь у Латинській Америці.

Сліди лікаря-вбивці загубилися у 1962 році, а зараз йому має бути 93 роки, проте фахівці вірять, що ще існує можливість притягати злочинця до відповідальності.

На рахунку Хайма у Берліні лежить понад мільйон євро. При цьому ніхто з його родичів не висував претензій на ці гроші. Тим часом, у Хайма є дочка, яка в даний час живе у Чилі, а також два сини, які живуть у Німеччині.

В Австрії продовжує переховуватися колишній начальник хорватської поліції Мілівой Аснер, причетний до загибелі сотень сербів, євреїв і циганів.

Естонії знову дорікають у небажанні видати колишнього гестапівця Михайла Горшкова. Його звинувачують у причетності до вбивств євреїв у Білорусії. Крім того, з великим пієтетом в Естонії ставляться до колишнього поліцая Гарі Мяннілу, який живе у Венесуелі. Два роки тому посол США в Естонії Альдона Вос відмовилася брати участь у церемонії відкриття художнього музею у Таллінні, оскільки серед почесних гостей значився колишній нацист. До речі, йому як «високопоставленому чиновникові нацистських окупаційних властей в Естонії» з 1995 року заборонено в'їзд на територію Сполучених Штатів.

В очах офіційного Таллінна Мянніл «чистий». У 2005 році Поліція безпеки Естонії завершила розслідування, яке не виявило у військовій біографії Харрі Мянніла нічого негожого. Цей висновок послужив підставою для того, щоб Естонія була віднесена експертами Центру Симона Візенталя до країн, які «недостатньо ефективно займаються виявленням колишніх нацистів, головним чином через відсутність у політичних лідерів бажання робити такі розслідування».